ridna_vira

Подарунок українським дітям від видавництва Мандрівець

                                                                              Або
                                                         чим конфесія ОРУ відрізняється від інших течій


                              Шляхи відродження Віри Предків… Скільки їх? Які вони? Куди ведуть? Кожен з нас пам’ятає хоча б один з варіантів древньої казки про лицаря-мандрівника (будь то чи Ілля Муромець, чи Іван-церевич, чи хтось інший), якою не раз зачитувалися в дитинстві. Опинившись на перехресті доріг та прочитавши пророцтво на камені, казковий лицар постає перед вибором: направо підеш — коня втратиш, наліво підеш — багатство знайдеш та себе загубиш, прямо підеш — смерть знайдеш.

                               Як бачимо, ситуація, початковобезвиграшна, однак казковий лицар внаслідок цілого ряду перипетій, перетворень, навіть перевтілень, завжди отримує перемогу, бо казка повинна мати щасливий кінець. Причинами таких ситуацій можуть стати певні непередбачувані чи нездоланні зміни обставин, які стаються вже після того, як було прийнято рішення; або коли лицар з самого початку опиняється в гіршому становищі, не залежно від того, який він зробить наступний крок.
( Читати більше )
          
                         

Бог - то, можна сказати, об'єднувальний термін для позначення Творчої сили та її частин, які також прийнято називати богами/богинями. Ця творча сила є всюди, усе наповнює... А власне боги, як персоніфікація тих чи інших виявів творчої сили - то архетипи свідомості, поза нашою свідомістю їх просто не існує. Саме тому можна сказати, що нам підвладно створювати чи вибирати своїх богів, або ж не вибирати нікого/нічого. То важливий аспект: не боги нас вибирають, а ми вибираємо їх...
Врешті решт, хто є бог? То є я, то є ти, то ми всі у нашій єдності, адже ми всі насправді єдине ціле...
Боги - то також уособлені постаті наших предків, духів, які пішли у невидимий для нас світ і нам або помагають, або щось інше. Ми можемо з ними спілкуватися, взаємодіяти. Але це не господарі наші, ми не їх раби, адже, раз вони не існують поза нашою свідомістю, то ми не раби самі собі (хіба, настільки слабкі, аби бути рабами самі собі, своїм вигадкам та фантазіям).
Бог у різних релігіях, особливо у монотеїзмі (християнство, юдаїзм, іслам тощо) - то просто обожнене поняття людського еґо, яке вигадали одні для контролю інших. У язичництві загалом справа є іншою...

Язичництво - не просто ідеологія чи релігія, а спосіб мислення, спосіб життя. Язичництво - то позитивний, життєрадісний спосіб життя. Язичництво не можливо от так взяти і "прийняти", до нього можна прийти тільки самостійно. Цей рух може тривати постійно, є просто рубіж, коли стаєш язичником, але пізнавати світ, аби більш гармонійно з ним жити, можна все життя...
Нема єдиних обрядів, нема єдиної ідеології, але є єдине стремління до правди та гармонії у світі... Кожен з нас може помилятися - то є природно, але кожен має рухатися далі, до досконалості. Це і я язичництво - рух до досконалості...
Язичництв стільки, скільки язичників - так зручно...

Нема добра і зла, адже у природі такого нема. То все пізня вигадка частини людей. А раз у природі нема таких понять, то і не має бути у живому суспільстві...

_ _ _
2011-08-11
Борис Явір Іскра
із листа подрузі

- Є народи, які не бажають нам скоритися.
- Пошліть наші війська.
- Посилали. Не коряться.
- То пошліть до них наших проповідників.
- І їх посилали. Не коряться.
- А в що вони вірять?
- Вони вірять у Зорі, Місяць, Сонце, шанують річки, ліси, сили життя, живуть у гармонії із Всесвітом.
- Гм... Ми будемо все робити тонко - спочатку підмінимо те, у що вони вірять, на людиноподібних богів із рисами їхніх божеств, а тоді поступово нав'яжемо їм інших богів та інші, рабські, цінності... Можливо, на це піде не одна сотня літ... Але потім нам не потрібно буде навіть війська, аби їх скорити - вони самі вирубають усі свої ліси, засмітять свої річки, зненавидять один одного і стануть перед нами на коліна...

Пройшли віки...


_ _ _
2012-01-13
Борис Явір Іскра